Яворівський національний природний парк

Все на землі, все треба берегти –
І птаха й звіра, і оту рослину,
Не чванься тим, що цар природи ти –
Бо врешті, ти його частинка.

Б. Лепкий

Історія

На Головному Європейському вододілі в межах території України і Польщі розташований унікальний у фізико-географічному відношенні район Розточчя. 

Українське Розточчя - крайній пн. зх. відріг Подільської височини. Воно починається в околицях м. Львова (Високий Замок) і простягається вузьким горбистим пасмом (15-20 км) на 60 км у пн. зх. напрямку до кордону з Польщею і на її терені до м. Красніка. Загальна протяжність Розточчя 180 км - з них 120 км у Польщі і 60 км в Україні.

Південно-східною частиною Розточчя проходить Головний Європейський вододіл, який розділяє ріки Чорного та Балтійського морів.

Українським Розточчям здавна цікавилися відомі вчені – дослідники фауни і флори з світовим іменем. Зокрема, ще у 19-му та на початку 20-го століть тут плідно працював В.Бессер, А.Завадський, Ф.Гербіх, Б.Блоцький, Ж.Круль, Й.Пачоський, В.Шафер…

Важливе значення у вивченні нашого краю відіграло краєзнавство, основи якого були закладені в другій половині ХІХ ст. Систематичне й наукове дослідження Галичини розпочалося від заснування Краківської академії наук і утворення при ній фізіологічної комісії. Важливу роль у розгортанні географічного краєзнавства відіграло Львівське природознавче товариство ім. М. Коперніка та його журнал «Космос», заснований у 1876 році. На сторінках часопису містилося багато публікацій про корисні копалини, внутрішні води, флору і фауну нашого краю.

Одним із перших, хто дав початок розвитку українського краєзнавства на Галичині, був отець Іван Гавришкевич - парох (1852 р.) у селі Кам’янка-Лісна, що під Равою-Руською, декан потелицький (1873 р.), чудовий публіцист та письменник. Він був одним із перших українців і у галузі картографії, вмістивши каталог 2000 висот у статті "Висоти восточної Галичини і Буковини по карті Кумерсберга". Саме І. Гавришкевич першим зробив спробу природно-географічного районування Галичини, зокрема Розточчя входило до чотирьох так званих відділів: гори між західними Галицькими діловими горами і Верещицею, гори між Верещицею і Липою, долина по правому березі Сяну, долини по обидва боки Бугу. У зрілому віці І. Гавришкевич здійснив краєзнавчу мандрівку по Розточчю, маршрут якої пролягав зі Львова через Рясне, Домажир, Страдч, Янів, Шкло, Верешицю, Козій Хребет, Городище, Красний Верх, Столовий Камінь, Крехів, Глинські, Жовкву, Завадів, Бірки, Брюховичі та Голоско до Львова. Він детально описав природу краю, а також побут, зайнятість і промисли населення. Крім цього дав практичні вказівки для мандрівників та доповнення до карти Кумерсберга. Значна територія цього маршруту проходила по території сучасного полігону і лише завдяки детальним описам І. Гавришкевича ми можемо відтворити уявлення про природу на цій території.

Окрім І. Гавришкевича Розточчя описували та досліджували І. Крип’якевич (три номера часопису «Туристка і Краєзнавство»), П.Пастернак (досліджував давньоруські гродища, зокрема Страдецьку гору), В. Кубійович (у 30-ті роки склав карту населених пунктів Яворівщини , завдяки чому ми маємо уявлення про розташування розточанських сіл до створення полігону), В. Радзекевич (наукові праці розточанських теренів).

Першим хто заговорив про необхідність заповідання розточанських лісів був професор лісового факультету Львівської політехніки Андрій П’ясецький. У 1938 р. ініціативу лісників-природолюбів підтримав митрополит УГКЦ Андрей Шептицький. Саме він посприяв тому, що невдовзі за кошти греко-католицької митрополії було залучено 4 тис. гектарів природних лісів в околицях с. Лозино та смт. Івано-Франкового. На їх базі було засновано Янівське дослідне надлісництво та науково-дослідну станцію. У червні 1939 р., викуплений для наукових цілей ліс, був урочисто освячений.

У роки гітлерівської окупації України, від німецької комендатури Львова надійшов наказ зрубати в лісових масивах 24 тис. м3. Щоб врятувати для майбутніх поколінь унікальну розточанську природу, професор Андрій П’ясецький відважився на відчайдушний і, як потім виявилось, надто небезпечний крок – звернувся в Краків, у Головне управління лісів, загарбаних фашистською Німеччиною, «східних територій» і науково обгрунтовано доказав, що рубати заповідні ліси не можна, що обезліснення Головного Європейського Вододілу призведе до катастрофи.

У Кракові Андрія П’ясецького підтримав професор Гантель, ліси було врятовано. Але керівництво німецької комендатури не вибачило українському вченому-лісівникові такої зухвалої непокірності. Після чергового доносу до гестапо про те, що надлісничий не виконує наказів окупаційних властей, Андрія Львовича заарештовують. Прохання німецького професора Ментеля та митрополита Андрея Шептицького про врятування видатного і сміливого науковця не дали бажаних наслідків… 27 серпня 1942 року уже хворий на тиф А.Л. П’ясецький, разом із сотнею тюремних побратимів, був розстріляний неподалік від Янівського цвинтаря.

Після загибелі науковця, Андрей Шептицький продовжував опікуватися долею Янівських заповідних лісів. У серпні 1943 р. він звертається до окупаційної влади з вимогою: «… щоби корисна праця українських лісівників, розпочата Божим благословенням, було дальше продовжена. Тому прошу зберегти існування українського науково-дослідного інституту у Львові та дослідного лісництва у Янові – з метою ведення дослідних праць вишколу фахових сил, як це в моїй ініціативі 1938 р. було продумано…»

Створення Львівського лісотехнічного інституту, у 1945 році, стало новим етапом у розвитку природоохоронної справи на Розточчі. Його науковці активно продовжили надзвичайно активну справу – збереження лісів Розточчя. У 1974 р., з ініціативи вчених цього навчального закладу на базі славнозвісних Яновських лісів був створений заказник «Страдчанський ліс», площею 120 га. Він став основою заповідника «Розточчя». Днем народження його є 5 жовтня 1984 р. саме тоді Рада Міністрів України РСР постановила організувати для наукових та природоохоронних цілей цю, державного значення, унікальну заповідну територію.

У 1998 році Указом Указом Президента України №744/98 від 4 липня 1998 року на базі території військових лісгоспів площею 7078,6 га, у тому числі 2885,5 га надані у постійне користування та 4193,1 га включені до його складу без вилучення у землекористувачівбув був створений важливий природоохоронний об’єкт на Розточчі – Яворівський національний природний парк. Метою його заснування є збереження, відтворення та раціональне використання типових та унікальних лісостепових ландшафтів та інших природних комплексів Головного Європейського вододілу, які мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

AddThis Social Bookmark Button